История жизни Героя Украины летчика капитана Чуйко Александра Александровича!

Послання миру до світу від дружини українського Героя Пілота Капітана!

Editor1

Nisan 26, 2023 - 22:51 Updated: Nisan 26, 2023 - 23:33

История жизни Героя Украины летчика капитана Чуйко Александра Александровича!

ЮСУФ ІНАН - ІНТЕРВ'Ю

История жизни Героя Украины летчика капитана Чуйко Александра Александровича!

Презентація

24 лютого 2022 року, коли Росія вторглася в Україну, людство спостерігає велику трагедію.

одного боку, одна з двох наддержав – Росія, з іншого – Україна.

Росія атакує Україну всією своєю технологічною зброєю. Вона бомбить цивільні території, а також військові цілі.

Старих, жінок, дітей - вбивають мирне населення.

Розбомблені водопроводи, люди залишаються без води. Системи електропостачання та природного газу вражені ракетами, люди залишаються голодними та спраглими.

Весь світ спостерігає за цим звірством з екранів телевізорів...

Війна на екрані нам не болить.

Сотні, тисячі українців гинуть, ми не відчуваємо того болю, який вони переживають. .

Тому що ми дивимося це, як кіно. Ми не усвідомлюємо пережитого болю та страждань.

До вашої уваги наше інтерв’ю з Чуйко Оленою Олексіївною, дружиною загиблого на війні Героя-льотчика капітана Чуйко Олександра Олександровича, якого ми бачили по телебаченню, та боротьбу за звання Героя України, яку розпочала Чуйко Олена Олексіївна для чоловіка та друзів.

Капітан Чуйко Олександр Олександрович був командиром вертолітного ланки вертолітної ескадрильї МІ-8. Загинув 6 березня 2022 року, захищаючи Україну від окупантів, разом із п’ятьма своїми друзями, тіла загиблих внаслідок війни дістали 14 березня 2022 року. Поховати воїнів-героїв могли 17 березня 2022 року.

Чуйко Олена Олексіївна, дружина Героя-льотчика капітана Чуйко Олександра Олександровича, звернулася до Президента України з клопотанням про присвоєння звання Героя України(посмертно) її чоловікові та іншим воїнам.

Вона також подала петицію з цього приводу...

Українському льотчику капітану Чуйко Олександру Олександровичу який загинув у 28 років. Його дружині Чуйко Олені Олексіївні теж було 28 років. Їхній доньці Ані було 2 роки, Діані 4 роки. З 6 березня 2022 року минуло 10 місяців і 11 днів...

Олена не вірить у смерть чоловіка. Вона думає, що він повернеться додому коли закінчиться війна. Сниться, що він повертається додому, радіє, грає з дітьми.

Боротьба українського народу та українських воїнів гідна подиву...

Незважаючи на всі труднощі, вони боряться.

Україна демонструє героїзм, схожий на боротьбу Туреччини у Війні за незалежність.

Ми хочемо, щоб ця безглузда війна закінчилася. Росія припинила окупацію та проголосила мир.

«Мир – це завжди перемога!»

Війна завжди програшна.

Росія програє з того дня, як вторглася в Україну. Росія ракетами стирає російські сліди в Україні!

Кожна ракета і бомба, яку Росія кидає на Україну, падає на мирне населення.

Росія зробила величезну стратегічну помилку. Це втягнуло весь західний світ, НАТО, у свою власну географію. Це відкрило легітимний простір для НАТО в країнах колишнього СРСР...

Він тріснув російський кришталь!

Єдине менш шкідливе рішення цього процесу – це відмова від окупації та підписання миру!

ЮСУФ ІНАН

Журналіст - Письменник

Головний редактор

Ось наше інтерв’ю з Чуйко Оленою Олексіївною:

ЮСУФ ІНАН – Чому для вас важливе звання «Герой України»? Він уже є героєм в очах українського народу.

Олена Олексіївна Чуйко - Я хочу, щоб люди пам’ятали його та його побратимів як Героїв. Щоб люди пам’ятали, хто захищає український народ.

Вони пожертвували своїм життям.

Для кого?

для народу України. За мир. Вони загинули захищаючи український народ, майбутнє нашої держави.

Для мене важливо знати щоб люди пам’ятали, хто їх захищає. Тому я прошу, щоб моєму чоловікові та його побратимам присвоїли звання Героя України(посмертно)

Ми самі жили в Полтаві, але загинув він у Миколаївській області і ніхто із людей не знає, кому дякувати.

6 березня 2022 року було збито 2 гелікоптери. У тих гелікоптерах було 6 Героїв, їх ніхто не знає, люди не знають хто їх захищав.

Мені важливо, щоб пам’ять про всіх Героїв збереглася на довгі роки, щоб наші діти знали, хто виборов їм вільне майбутнє, ціною свого життя.

Я прошу про присвоєння звання Героя України(посмертно), щоб усі знали, хто віддав своє життя за Вільну Українську Державу, за майбутнє всього українського народу.

ЮСУФ ІНАН – Як ваш чоловік, капітан Чуйко Олександр Олександрович, відреагував на російське вторгнення?

Олена Олексіївна Чуйко - Мій чоловік був патріотом, військовим льотчиком. Був командиром вертолітної ланки гелікоптера МІ-8 вертолітної ескадрильї.

Він знав, що буде війна і він може не повернутися додому.

Він знав, куди йшов і що робив.

Він готував мене до цих днів за півроку до початку війни.

Він казав, що буде війна, що багато людей загине, що він може не повернутися додому.

Я не хотіла слухати, що він говорив і не хотіла допускати думки, що таке може статися. Тому я робила вигляд що слухаю, хоча не вірила в його слова.

Олександр сказав: «Можеш робити вигляд що ти мене не слухаєш, але я маю знати, що якщо мене не стане ти будеш сильною, заради дітей! Ти будеш знати що робити»

— Я хочу бути впевненим у тобі. — сказав він.

Його місією для мене було «врятувати дітей». Бо дітиє майбутнім України.

24.02.2022 о 04:00 ранку він готувався їхати, попрощався зі мною, поцілував дітей та о 04:20 вийшов із нашого дому.

Він поцілував мене і сказав:

«Ви — найголовніше, що є у моєму житті — все для вашого майбутнього!»

«Бережи дітей!»

ЮСУФ ІНАН – Ви сказали, що бачили це уві сні після того, як стали мучеником. Чи можете ви сказати мені декілька з них?

Олена Олексіївна Чуйко - Після смерті чоловіка він мені багато разів снився.

Його гелікоптер був збитий на ворожій території 06.03.2022, їхні тіла не вдалося дістати відразу. Проте ми змогли провести похорон 18 березня.

У сні він був змученим, говорив що в нього все забрали. Він був виснаженим і нещасним. Після того, як тіла були поховані 18 березня 2022 року, я бачив його усміхненим і щасливим. Він прийшов додому. Він грався з дітьми. А потім пішов.

Я не можу сказати, те, що я бачила - це було сном чи реальністю.

ЮСУФ ІНАН – Як ви дізналися, що капітан Чуйко Олександр Олександрович загинув?

Олена Олексіївна Чуйко - Зателефонували його товариші. Вони повідомили. Весь світ зупинився, коли я це почула. Я не могла зрозуміти, що відбувається.Я просто не хотіла і не могла в це повірити. Я досі не можу цього усвідомити. Хоча і знаю, що це неможливо, я чекаю що він повернеться додому, коли закінчиться війна.

ЮСУФ ІНАН – Що ви відчули?

Олена Олексіївна Чуйко - Мені дуже боляче. Я постійно плакала. Ми були зруйновані зсередини та засмучені пізньою доставкою тіл додому. Але у нас не було іншого вибору. У країні - війна. Щоб дістатися до них, знадобився час.

Моє серце розбите. Смерть чоловіка болить у моєму серці постійно. Ми були закохані одне в одного. Він був закоханий у мене і в свою професію, в Україну.

Ми розділили багато прекрасних днів. Наші діти народилися у любові, ми були щасливі.

З його смертю я частково померла разом з ним.

Наші спогади завжди зі мною...

Я все ще так його люблю. Я сумую за ним - мій янгол.

ЮСУФ ІНАН – Діти дуже маленькі. Як вони це прийняли?

Олена Олексіївна Чуйко - Наші діти були дуже маленькими, коли мій чоловік загинув. Ані було 2 роки, Діані 4 роки.

Вони не розуміли, що таке смерть. Аня не може зрозуміти, що її тата вже ніколи не буде вдома, тому що вона маленька. Діані зараз 5 років і їй дуже тяжко. Вона скучає та все одно чекає тата додому.

Ми довго готувалися як ій повідомити цю страшну новину. Ми говоримо про смерть. Про життя після смерті.

Для свого віку вона багато чого розуміє, їй справді важко. Вона постійно сумує і плаче, спить з фотографією тата. Вона знає, що тато більше ніколи не повернеться додому.

Діти постійно розмовляють про нього.

Тато летить, тато помер, тата вже ніколи не буде з нами...

Їх тато загинув захищаючи нашу країну, щоб жили інші.

Як ти? як ти тримаєшся

Пройшло близько року. Я все ще плачу. Мені все ще болить як і тоді коли я дізналася про загибель чоловіка. Я не можу звикнути до його відсутності. Нам доводиться жити в іншій країні.

Мені все ще боляче і краще не стає. Полум’я у моєму серці постійно розгорається, це ніби - пекло. Лише на землі.

Я все ще дуже його люблю і в якийсь момент чекаю, що він повернеться, хоча і знаю, що це неможливо.

ЮСУФ ІНАН – Діти шукають свого батька?

Олена Олексіївна Чуйко - Шукають.. Мій чоловік дуже любив дітей і мене. Ми були дуже щасливою сім'єю. Росія знищила наші домівки, родини та будівлі в нашій країні.

ЮСУФ ІНАН – Що ви пережили після смерті капітана Олександра Олександровича Чуйка?

Олена Олексіївна Чуйко - Я в стані шоку. Я досі не можу це прийняти. Вдома, коли я готую на кухні, я відчуваю себе так, ніби він поруч зі мною. У мого чоловіка був заповіт. Він хотів, щоб я врятувала дітей. Нам довелося залишити дім, нашу країну, поки не закінчиться війна.

ЮСУФ ІНАН – Як почувається ваша родина та родина вашого чоловіка?

Олена Олексіївна Чуйко - Вся наша родина розбита горем. Ми все ще його чекаємо. Він був хорошою людиною, всі його любили. Наші родини переживають дуже важкі часи. Ми вдячні йому. Він боровся за волю України і загинув за нас як Герой і Святий.

Наша родина живе в Київській області.

ЮСУФ ІНАН – Ви думали, що Росія вторгнеться в Україну?

Олена Олексіївна Чуйко - Я знала, що буде війна. Він так говорив.

Мій чоловік готував мене за півроку до початку війни. Він казав, що буде війна, що багато людей загине і він може не повернутися додому.

Я казала, що це неможливо і не хотіла його слухати. Я не хотіла того всього чути, але він говорив.

Ти можеш вдати, що не слухаєш, але я буду говорити, тому що я маю бути впевненим, що якщо я загину, ти будеш сильною і будеш знати що робити. Головне завдання, яке він постійно ставив переді мною, – врятувати дітей.

Бо діти - майбутнє нашої України. Ми залишимо Україну нашим дітям.

ЮСУФ ІНАН – Де ти зараз живеш?

Олена Олексіївна Чуйко - Спочатку я нічого не розуміла, Тепер я пам'ятаю кожне його слово. Хоч і робила вигляд що не слухаю, зараз кожне його слова в моїй голові. Ми переїхали до Польщі заради безпеки дітей. Ми повернемося, коли закінчиться війна.

ЮСУФ ІНАН – Що ви пережили після смерті капітана Олександра Олександровича Чуйка?

ЮСУФ ІНАН – Як почувається ваша родина та родина вашого чоловіка?

Олена Олексіївна Чуйко - Вся наша родина розбита горем. Ми все ще його чекаємо.Він був хорошою людиною. Всі його любили. Наші родини переживають дуже важкі часи. Ми вдячні йому. Він боровся за волю України. Він загинув за нас як Герой і Святий.

Наша родина живе в Київській області.

ЮСУФ ІНАН – Ви думали, що Росія вторгнеться в Україну?

Олена Олексіївна Чуйко - Я знала, що буде війна. Він так говорив.

Я казала, що це неможливо. Я не хотіла його слухати. Я не хотіла того всього чути, але він говорив.

Ти можеш вдати, що не слухаєш, але я буду говорити, тому що я маю бути впевненим, що якщо я раптово помру, ти будеш сильною і ти будеш знати що робити. Головне завдання, яке він постійно ставив переді мною, – врятувати дітей.

Бо діти наше майбутнє України. Ми залишимо Україну нашим дітям.

ЮСУФ ІНАН – Де ти зараз живеш?

Олена Олексіївна Чуйко - Спочатку я нічого не розуміла, Тепер я пам'ятаю кожне його слово. Хоч і робила вигляд що не слухаю, зараз кожне його слова в моїй пам'яті. Ми переїхали до Польщі заради безпеки дітей. Ми живемо в Польщі. Ми повернемося, коли закінчиться війна.

Я пам'ятаю слова, які він сказав..

«Якщо я загину, забирай дітей і їдьте за кордон, рятуй їх!

Це твоя головна місія!!!

Пообіцяй, що ти це зробиш!

Ти повернешся, коли буде безпечно, лише тоді, не раніше!»

І я пообіцяла..

Після похорон я забрала дітей і ми приїхали до Польщі, зараз живемо в Любліні.

ЮСУФ ІНАН - Яким був ваш чоловік? Що він робив, коли почалося російське вторгнення?

Олена Олексіївна Чуйко – Він був справжнім патріотом.

Олена Олексіївна Чуйко - Він одразу взявся за роботу. Він знав, куди йшов, і не вагався ні хвилини – бо знав, що це за вільне майбутнє нашої країни.

Він полетів захищати Україну і віддав своє життя за нас.

ЮСУФ ІНАН – Ви продовжуєте спілкуватися з військовими друзями чоловіка?

Олена Олексіївна Чуйко - Я спілкуюся з усіма нашими друзями, вони нам допомагають.

ЮСУФ ІНАН – Чого ви хочете від Президента України Володимира Зеленського?

Олена Олексіївна Чуйко - Я лише прошу Президента України справедливої винагороди для всіх Героїв, які віддали своє життя, захищаючи нашу країну, нашу державу. Вони віддали найдорожче, що мали – життя!

Тому вони мають бути нагороджені відповідними винагородами.

Вони на це заслужили, кожен із них.

Нам залишається лише зберегти пам'ять НАЗАВЖДИ, адже кожен має пам'ятати героїв і бути вдячним за те, що ми живі завдяки їм.

Діти заслуговують на батька-героя.

Я знаю, що одного дня я помру, і ніхто про мене не згадає, і мені все одно. Але капітана Чуйко Олександра Олександровича не можна забувати.

Він герой.

Його гелікоптер обстріляли і його відправили на ремонт, але він сів на інший вертоліт і полетів нас захищати. В той день він героїчно загинув.

ЮСУФ ІНАН – Що ви думаєте про затримку присвоєння звання Герой України?

Олена Олексіївна Чуйко - Як я ставлюся до відстрочки вручення йому звання Героя України (після його смерті) Я розумію, що всі працюють і є багато загиблих.

Тому я вирішила створити петицію про присвоєння йому звання Героя України (посмертно) та попросити допомоги у людей. Це найменше, чим всі ми можемо подякувати йому за наше майбутнє.

ЮСУФ ІНАН – Як ви познайомилися зі своїм чоловіком капітаном Чуйком Олександром Олександровичем? Чи можете ви дати коротку інформацію? Як ти одружився?

Олена Олексіївна Чуйко - Ми з чоловіком познайомилися під час спільного навчання у Білоцерківському гуманітарно-педагогічного коледжі КОІПОПК, але зустрічатися почали, коли мій чоловік навчався на третьому курсі в Національному університеті Повітряних Сил ім. Кожедуба.
Після закінчення університету Чуйко Олександр поїхав працювати в Полтаву, а я працювала в Києві, звільнилася і переїхала до нього.

Після цього ми з ним одружилися. Дві наші доньки народилися в Полтаві.

ЮСУФ ІНАН – Чого ви очікували від життя з капітаном Олександром Олександровичем Чуйком?

Олена Олексіївна Чуйко - Ростити та виховувати наших дітей разом. Вести їх до школи.Нашою мрією було бути щасливими разом до старості.

Я знала, що він військовий і певною мірою в родині завжди буде дисципліна і що він завжди повинен жертвувати сімейним часом на відрядження.

У 2019 році Чуйко Олександр Олександрович також увійшов до складу Миротворчої місії ООН у Демократичній Республіці Конго.

Виконувані завдання в районі АТО/ООС.

Я завжди знала небезпеку, але молилася і вірила, що все буде добре.

ЮСУФ ІНАН – Про що ти мріяв?

Олена Олексіївна Чуйко - Я ніколи не мріяв про щось подібне. Російська окупація забрала з собою не тільки чоловіка, а й багатьох друзів, багато невинних життів.

ЮСУФ ІНАН – Капітан Олександр Олександрович Чуйко загинув у молодому віці. Що ти думаєш про це?

Олена Олексіївна Чуйко - Я досі не можу цього прийняти. Єдина втіха, що він героїчно загинув, захищаючи Україну. Батько моїх дітей – герой... Мій чоловік був патріотом. Він героїчно боровся і загинув. Він віддав своє життя за майбутнє нашої країни.

ЮСУФ ІНАН – Чи є у вас звернення до Президента України Зеленського від імені Героїв у подібній ситуації?

Олена Олексіївна Чуйко - Пане Президенте, не здавайтеся... Ми пожертвували заради країни нашим найцінніше – нашими чоловіками.

Перемога України близько. Дух Святих Героїв з нашими воїнами на фронті...

ЮСУФ ІНАН – Яким був капітан Олександр Олександрович Чуйко? Чи можете ви коротко пояснити?

Олена Олексіївна Чуйко - Він був дуже хорошою людиною. Всі його любили. Він був чесною та патріотичною людиною, хорошим чоловіком, хорошим батьком. Наша сім’я його любила і любить. Його друзі теж поважали. Він завжди усміхався.

Коли почалася окупація, він не вагався. Коли його власний гелікоптер обстріляли і відправили на ремонт, він сів на інший і пожертвував заради нас, своїм найдорожчим що в нього було – життям.

ЮСУФ ІНАН – Дякуємо за надану інформацію. Ви ще щось хочете сказати?

Олена Олексіївна Чуйко - Дуже дякую.

Ми сильна нація, мій чоловік завжди вірив у перемогу та майбутнє нашої країни, вільне майбутнє!!!

ЮСУФ ІНАН – Ми також віримо.

"Висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким українських героїв. Вони до кінця виконали свій військовий обов'язок - спочивають з миром. Спочивають душі українських героїв.

Слава Україні!

Перемога буде за Україною...

ЗАВЕРШЕНО