Ветерани Герої України! - 2

Справжні Герої України!

Editor2

Şubat 23, 2023 - 22:43 Updated: Şubat 26, 2023 - 01:28

ЮСУФ ІНАН - ІНТЕРВ'Ю

Ветерани Герої України! - 1

ЮСУФ ІНАН - Розкажіть про процес лікування та реабілітації?

Юлія Мізіна - Коли я почула це у слухавці телефону, я була вдома сама з нашими хлопчиками!

Старшому синові було тоді ще 7 років, а меншому - лише 2 місяці. Два дні я ще залишалась вдома та кожну годину телефонувала до госпіталю.

Лікарі сумним голосом відповідали, що він має стан вкрай важкий, нестабільний. І коли в кінці другого дня я подзвонила і вони сказали, що його стан ще більше погіршився, в мене сталася істерика, я кричала та плакала на весь будинок, я дуже сильно злякалась, що ми його втратимо. І в той вечір я з двома дітьми та моєю мамою вирішили їхати до столиці України - Києву, де знаходився мій чоловік!

Я їхала туди не знаючи, де ми зможемо жити та як ми вирішимо всі проблеми! Але я знала, що ми маємо бути біля нього! На своїй сторінці Instagram я виклала інформацію про нашу трагедію та попросила допомоги у всіх, хто може нам допомогти з житлом!

Добрі люди нам надали безкоштовно квартиру, де ми жили! Кожного дня ми з дітьми були в лікарні нашого тата!

Мене пускали в палату на декілька годин!

Я була безмежно щаслива бачити його живим! Але як боляче було дивитись на його страждання…

Було дуже довго страшно, і лиш через 4 місяці, нам сказали, що все позаду, він вирвався з лап смерті!!

ЮСУФ ІНАН - В якій країні проходить лікування ваш чоловік?

Юлія Мізіна - Зараз ми знаходимося на лікуванні у Фінляндії. Дякую країні, лікарям, які врятували його та за хороше ставлення до всієї нашої сім‘ї! Нам всі допомагають та ми маємо все необхідне тут!

Багато людей бажають нас підтримати та допомогти нам! Ми дуже вдячні за все!

ЮСУФ ІНАН - Як ви познайомилися зі своїм чоловіком?

Юлія Мізіна - В Україні ми жили в місті Черкаси! Любили подорожувати, багато гуляли разом! Кожні вихідні їздили до лісу, на пляж, на природу! Намагались провести якомога більше часу разом!

А взагалі, разом ми вже 11 років! Ще у 2012 році ми зустрілись на пікніку наших спільних друзів і більше не розлучались! Віталій гарно та наполегливо залицявся до мене! Дарував квіти! А потім ми почали разом жити в гуртожитку, тому що ми були студентами!

На 5 курсі навчання ми дізналися, що я вагітна! Ми одружились! Наш перший син - Іван, для нас наше серце та наша опора! Завжди був таким мудрим, хоч і маленьким! А тепер, коли ми маємо і нашого Данилка, зараз йому майже рік! Наш Іван в усьому нам допомагає! Він зараз - «татові руки»!

Все, що вдома є чоловічою роботою - те робить Іван, а тато розказує як це робити! А також, турбується про мене, коли я втомлена і хочу відпочити!